СВІТ, ЗАЧАРОВАНИЙ ТИШЕЮ...

У тиші блакитні очі,
У тиші – рожеві губи,
Подихом вітру лоскоче,
Пухом хмарок голубить.

Вона заплітає маки
В житні поля чудові
І генерує знаки
Лиш їй одній відомі.

Ніжним струмком весняним
Тиша до нас озветься,
І буйноцвітним травнем
Помолодіє серце.

Бабки, роси і квітки
Незрозуміла мова.
Шепіт лісів столітніх,
Їх споконвічна втома.

Білий танок сніжинок
В тихих акордах вальсу,
Як головна причина
Для вселюдського щастя.

Золото листопаду,
Сльози осінніх ранків.
Місяць свої балади
Створює на світанку.

Тиша заграв вечірніх,
Ніч. Оріон з Пегасом.
І нескінченність ліній,
І безконечність часу...

У галасливім ритмі
Ти зупинися лише.
І подивись на витвір,
Що виплітає ТИША.