Я – маленький українець, йду у перший клас.

Я – маленький українець,

Йду у перший клас.

В яворівській другій  школі

Вчитимусь весь час.

І вивчатиму чудову

Солов’їну нашу мову.

Ще навчусь книжки читати,

Щоб від старших не відстати.

Скоро, друзі, буду знать,

Скільки буде сім на п’ять.

Маю вдачу я козачу:

Хай тримаються задачі.

Мабуть, вам дізнатись чвс,

Що в комп’ютерах я ас.

Бо для мене не секрет

Ні смартфон ані планшет.

Та зізнаюсь, друзі, щиро,

Що найбільше хочу миру,

Щоб мій старший брат і тато

Не ходили воювати.

ШКІЛЬНА ВЕСЕЛКА

Слoba Надії Манько на музику Наталії Май

В школу ми сьогодні йдем

і Букварики несем,

В місті рідному завжди

будем вчитись і рости.

Приспів:

Подивись: навколо барви золоті,

В школі на лінійці ми зібрались всі!

У руках букетів веселковий цвіт,

Молимося Богу: збережи цей світ !

Виросли неначе вмить,

Ми віднині не малі.

Мріємо у МИРІ жить -

Українські школярі.

Приспів:

Подивись: навколо барви золоті,

В школі на лінійці ми зібрались всі!

У руках букетів веселковий цвіт,

Молимося Богу: збережи цей світ !

ND

Є люди маленькі, є люди великі,
Є дуже яскраві і зовсім безликі.

Є люди-будинки і люди-міста,
Слухняні, як глина, міцні, наче сталь.

Є люди-салфетки і люди-книги,
Є маріонетки, театри, крига.

Є люди-копійки і люди-гроші,
Є люди-літо і люди осінь.

Є ті, що звикли правити світом
І є такі, що дарують СВІТЛО...

З ДНЕМ ВЧИТЕЛЯ

Від парти шкільної і до світової
Зорі пролягає ваш путь.
Проблеми одвічні і квітні, і в січні.
Кому, як не вам, їх збагнуть…

Політики вітер ще в серці не витер
Любов, як основу буття.
І хобі, праця. Хай скептики заздрять:
Яке романтичне життя!

1 вересня

Держави без шкіл – не держави,
А школи безсилі без вас…
Погодьтеся, що не для слави
Ви зранку заходите в клас,

Не задля своєї кар’єри
Працюєте творчо тепер,
Бо кожен урок – як прем’єра,
А ви – лиш її режисер.

Хай вересня день дивовижний
Усіх надихає в цю мить
На працю нелегку, подвижну.
Нехай ВАМ у всьому ЩАСТИТЬ!

Літній вечір

Мазком Ван Гога художник-вечір малює тишу:
Сріблясті хмари, як каравели в червонім морі.
Край горизонту достигле  сонце -  багряна вишня
Ще зігріває теплом тендітним дерева сонні.

СВІТ, ЗАЧАРОВАНИЙ ТИШЕЮ...

У тиші блакитні очі,
У тиші – рожеві губи,
Подихом вітру лоскоче,
Пухом хмарок голубить.

Вона заплітає маки
В житні поля чудові
І генерує знаки
Лиш їй одній відомі.

Ніжним струмком весняним
Тиша до нас озветься,
І буйноцвітним травнем
Помолодіє серце.

Бабки, роси і квітки
Незрозуміла мова.
Шепіт лісів столітніх,
Їх споконвічна втома.

Білий танок сніжинок
В тихих акордах вальсу,
Як головна причина
Для вселюдського щастя.

Золото листопаду,
Сльози осінніх ранків.
Місяць свої балади
Створює на світанку.

Тиша заграв вечірніх,
Ніч. Оріон з Пегасом.
І нескінченність ліній,
І безконечність часу...

У галасливім ритмі
Ти зупинися лише.
І подивись на витвір,
Що виплітає ТИША.